«ЛИСТИ ЩАСТЯ»: ФОТОФІКСАЦІЯ ПОРУШЕНЬ ПРАВЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЗАХИСТ ВОДІЯМИ СВОЇХ ПРАВ.

Тема фотофіксації порушень ПДР за допомогою перебувають «на озброєнні» співробітників ДАІ приладів, а потім розсилка поштою власникам транспортних засобів постанов про адміністративні правопорушення, зараз стає все більш актуальною. Останнім часом ця практика отримала настільки широке поширення, що у водійському середовищі таке постанови, що приходять на будинок водія або власника транспортного засобу, навіть отримали іронічне прізвисько: «листи щастя». Тим актуальніша тема захисту водіями своїх інтересів в таких ситуаціях. Сам принцип відповідальності власника транспортного засобу при фіксації порушення чинних в автоматичному режимі спеціальними засобами фото-, кіно - або відеозйомки вводиться ст.14-1 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі Кпап) (у редакції, чинній з 16.11.2008г.) При цьому ч.2 зазначеної статті містить норму: при наявності обставин, які свідчать про скоєння правопорушення іншою особою, власник в 10-денний термін з моменту винесення ухвали має право повідомити про це органу або посадовій особі, яка винесла постанову. При цьому виконання ухвали припиняється, а ДАІ проводить заходи з метою встановити дійсного порушника.

Тут слід зазначити, що сам закон чітко передбачає обов'язковість зупинення виконання постанови до встановлення особи, яка вчинила порушення. Причому сформульована стаття таким чином, що якщо цього порушника співробітники ДАІ не знайдуть, - це вже не буде проблемою власника транспортного засобу. І раніше встановлення цієї особи виконувати постанову теж не можна.

Звідси чітко випливає одна з основних можливих способів захисту своїх прав власником транспортного засобу. Якщо даним автомобілем керують кілька осіб (скажімо, родичі, вписані в свідоцтво про реєстрацію, або просто знайомі чи співробітники - на підставі довіреності або тимчасового реєстраційного талона), в орган ДАІ, звідки прийшов «лист щастя», надсилається лист відповідь, наступного змісту: я автомобілем у момент порушення не керував (при цьому якщо власник перебував за межами регіону проживання, або взагалі за кордоном, - на це потрібно вказати, та додати копії відповідних документів, наприклад, авіаквитків, ксерокопію закордонного паспорта з візами та відмітками про перетин кордону, і пр.), мають право управління такі-то особи (вписані в техпаспорт, або за тимчасовим реєстраційним талоном, або за довіреністю - у такому випадку бажано вказати, коли та на чиє ім'я довіреність видана, прикласти її копію або хоча б вказати, у якого нотаріуса вона оформлялася). Направляти таку заяву потрібно, зрозуміло, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. В цьому випадку виконання ухвали припиняється, до опиту всіх потенційних порушників співробітниками ДАІ. Правда, не зовсім зрозуміло, як саме це буде відбуватися.

До речі, є можливість для впевнених у собі автовласників, вивчивши фото з «листи щастя» і виявивши, що на ньому не видно, хто знаходиться за кермом автомобіля і скільки людей в салоні, взагалі заявити: у момент порушення я знаходився не за кермом, передав управління знайомому, на ім'я, скажімо, Саша, прізвище його не знаю, водійське посвідчення у нього бачив, поліс страхування цивільної відповідальності, при наявності якого він має право управління всіма транспортними засобами, - теж, а передати йому управління у своїй присутності я мав право на підставі п.2.2 ПДР. Можна і пояснити причину: мовляв, був у нетверезому стані, або просто погано себе почував, попросив відігнати машину... При отриманні такої заяви співробітники ДАІ також безумовно зобов'язані (тому формулювання ст.14-1 Кпап просто не дає іншої можливості) призупинити виконання постанови і почати пошук невідомого «Саші» з метою притягнення його до адміністративної відповідальності. Думаю, що шукати його вони будуть довго, швидше закінчиться термін накладення на нього адміністративного стягнення (який в разі розгляду справ співробітниками ДАІ складає 2 місяці).

Зрозуміло, те ж саме може зробити людина, яка давно «продав за дорученням» свій автомобіль: потрібно повідомити, кому, коли він був таким чином переданий, де оформлювалась довіреність (а краще прикласти до заяви її ксерокопію). Тоді реакція співробітників ДАІ повинна бути такою ж: розшук безпосереднього винуватця.

До речі, необхідно також відзначити, що якщо власником транспортного засобу є юридична особа, - фактично виконати вимоги ст.14-1 Кпап взагалі неможливо: юридичні особи не є суб'єктами адміністративної відповідальності.

Нарешті, для власника автомобіля існує і можливість оскарження такої постанови в загальному порядку. Співробітники ДАІ не люблять це визнавати. Між тим, ст.288 Кпап не робить виключення можливості оскарження ухвал для тих з них, які винесені за результатами фотофіксації. Оскаржена постанова може бути або вышестощему начальникові тієї особи, яка винесла постанову, або в районний або прирівняний до нього суд.

Які можуть бути підстави для такого оскарження? Їх безліч, як формальні, так і мають відношення до обставин порушення та його фіксації.

Перш за все, ті постанови, які вже прийшли автовласникам поштою, мають найчастіше наступне формулювання. В них вказано дані саме власника транспортного засобу, і тут же, без усякого посилання на те, що стягнення накладено на власника, у відповідності до ст.14-1 Кпап, просто вказано, що зазначена особа керувала транспортним засобом і вчинила порушення ПДР.

Така постанова потрібно оскаржити однозначно, як прийняте з істотним порушенням процедури і неправильне по суті. По-перше, ніяких даних про те, що автомобілем керувала саме дана особа, у постанові не міститься. По-друге, якби було відомо, хто керував автомобілем, - то тоді зовсім інший порядок оформлення правопорушення. Водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди с порушенням - повинен бути складений адмінпротокол. Якщо всього цього не зроблено - то тоді постанову може бути оформлено тільки на власника транспортного засобу, у відповідності до ст.14-1 Кпап, але тоді в ньому не повинно бути вказівок на те, що саме ця особа керувала автомобілем. Тут, як кажуть, одне з двох.

Крім того, ст.14-1 Кпап недвозначно говорить про те, що така фіксація та «заочне» винесення постанов відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано засобами, що працюють в автоматичному режимі. Інакше кажучи - без участі людини. Якщо, як це часто відбувається зараз, зйомка проводилася за допомогою приладу під назвою «Візир» (а то й звичайної камери) самим інспектором - такий порядок не буде відповідати закону. При цьому не потрібно думати, що результат зйомки автоматично не можна використовувати як доказ. Можна, але тільки як додатковий, як додаток до протоколу, і, очевидно, у випадках, коли водій оскаржує порушення. Але зупинити і оформити порушення в цьому випадку повинні на місці.

І це не випадково. Адже завдання ДАІ - не тільки фіксація порушень, а в першу чергу - профілактика, забезпечення безпеки руху. Хоча б з цієї точки зору, порушення вигідніше припинити. Правда, самі співробітники ДАІ про це часто забувають, таке враження, що самі вони бачать мети своєї діяльності інакше...

Необхідно пам'ятати ще ось що. Для того, щоб постанова була законною, в ньому повинні бути вказані реквізити приладу, яким фіксувалося порушення. Якщо засіб вимірювальної техніки повинні бути відомі реквізити документів про допуск типу засобу вимірювальної техніки до використання в Україні, а також повірки конкретного примірника приладу. Це - прямі вимоги Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» до вимірювань, результати яких використовуються в якості доказів або проводяться за замовленням суду, правоохоронних органів.

Але і це ще не все. Коли постанову по фото, наданому підлеглими, виносить начальник якогось підрозділу ДАІ, потрібно, щоб було точно відомо, хто саме проводив саму фотофіксацію. Чому? Тому що згідно з п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС від 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів допускаються працівники, які вивчили інструкції до приладів та склали заліки з правил їх використання. Тому в ухвалі повинно бути відображено, хто ж використовував прилад, якщо його використання не було повністю автоматичним. (Втім, у такому разі, як сказано вище, взагалі не можна виносити постанову відповідно до ст.14-1 Кпап. Але використовувати як додаткову підставу оскарження можна і ці обставини.)

До речі, потрібно відзначити ще один момент. Досить часто за прикладеним до постанов фото видно, що зйомка проводилася з припаркованого автомобіля, причому нерідко навіть не службового, а приватного, що належить самому співробітнику ДАІ. Так от, відповідно до тієї ж Інструкції, таке є неприпустимим. Відповідно до п.12.2 Інструкції, нагляд за дорожнім рухом може здійснюватися або відкрито (при пішому патрулюванні, або на спецавтівках з відповідним забарвленням і спецсигналами), таємно (на службових автомобілях без спецпофарбування) - в русі, або змішано. Тобто стоянка автомобіля без спецпофарбування для фіксації порушень не передбачена. Такий автомобіль може бути використаний тільки в русі. І повинен бути службовим, а не приватним.

Більше того. П.12.3 Інструкції передбачає винятковий перелік тактичних способів використання транспортних засобів: рух у потоці транспорту, зупинка патрульного автомобіля в небезпечних за аварійністю місцях, і зупинка патрульного автомобіля в місцях його найкращої видимості учасниками руху з пішим переміщенням працівників на дорозі. Неважко помітити, що улюбленого способу розміщення транспортного засобу «в засідці» тут немає. Але зараз ми не про це.

Виходить, що нести службу на непатрульном автомобілі, тобто на автомобілі без спецпофарбування і спецсигналів, взагалі можна тільки в русі! А отже, будь-які спроби фіксації з припаркованого автомобіля без спецпофарбування, особливо приватного, будуть незаконними. І всі ці обставини можуть бути відображені водієм у скарзі.

Слід врахувати, що найчастіше з допомогою тих же приладів «Візир» фіксується швидкість руху. До цих випадків застосовуються всі ті правила, які вже викладалися в статтях на моєму сайті, щодо захисту за звинувачення в перевищенні швидкості. Також врахуйте, що «Візир», як і інші прилади, може видати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч. Тим більше, що має регулювання поля зору: воно може спеціально звужено при використанні прибору, щоб в нього не потрапляв сусідній автомобіль. (Це передбачено інструкцією до такого приладу.) Так і цифрові фото - з точки зору докази, річ сумнівна, тому можуть піддаватися монтажу на комп'ютері, наприклад, може змінюватися значення швидкості.

Всі ці доводи потрібно вказувати у скарзі в справі. При цьому потрібно враховувати, що ст.288 Кпап при оскарженні постанов в суд вимагає керуватися загальними принципами Кодексу адміністративного судочинства. (Хоча сам цей кодекс не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень. Ось таке у нас качвество розробки проектів законів...) А ч.2 ст.71 КАС якраз встановлює, що в разі оскарження громадянином дій органів державної влади саме ці останні повинні доводити правомірність своїх дій. Цим і потрібно користуватися і посилатися на це у скарзі, та ні в якому разі не думати, що «лист щастя» з ДАІ - рівносильно не підлягає оскарженню вироком.

(С) Вадим Володарський, 2008р.